Грусть ( Смуток)

Снова осень, играя, раскрасила листья...

Перемене в природе я конечно же рада,  

Только жаль мне, что наши пути разошлись,

И лишь ветер мне шепчет:"Не надо, не надо..."

Сквозь завесу дождя фонарей тусклый блеск,

Терпкий запах листвы, горький привкус печали,           

Не нужны нам слова, про любовь, что на век, 

И глаза отводить нам не надо в молчанье.
                
Мы с тобой никогда не увидимся вновь
            
Лбом прижавшись к стеклу, прислонив и ладони, 
                       
Вижу я - за углом исчезает любовь,
             
Желтый лист тихо бросив на мой подоконник...

Знову осінь-пустунка розфарбовує листя.             

Сірий смуток в очах, та заплакане небо.                

Дуже шкода, що наші шляхи розійшлися,              

Тільки вітер шепоче: «Не треба, не треба…»    

Скрізь завісу дощу ліхтарів тьмяний блиск         

Листя запах терпкий, гіркий присмак печалі,    

Вже не треба казати про кохання навік            

І не треба, відводячи погляд, мовчати.              

Наша зустріч с тобою сьогодні остання                   

Й до вікна притуливши чоло і долоні             

Бачу я, як за рогом зникає кохання                        

Жовте листя поклавши на моє підвіконня.